Енеїда

Поделиться книгой

Описание книги

Серия:
Страниц: 3
Год:

Содержание

Отрывок из книги

Частина друга 1. Еней, попливши синім морем, На Карфагену оглядавсь; Боровсь з своїм, сердега, горем, Слізьми, бідняжка, обливавсь. Хоть од Дідони плив поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклась, Сказав: «Нехай їй вічне царство, Мені же довголітнє панство, І щоб друга вдова найшлась!» 2. Як ось і море стало грати, Великі хвилі піднялись, І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись. Водою чортзна-як крутило, Що трохи всіх не потопило, Вертілись човни, мов дурні. Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали, Стояли мовчки всі смутні. 3. [56] Один з троянської ватаги, По їх він звався Палінур; Сей більше мав других одваги, Сміленький був і балагур; Що наперед сей схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун! Чи се і ти пустивсь в ледащо, Що хочеш нас звести нінащо? Хіба півкопи і забув?» 4. [57] А далі після сеї мови Троянцям він так всім сказав: «Бувайте, братця, ви здорові! Оце Нептун замудровав. Куди тепер ми, братця, пійдем? В Італію …

Популярные книги

arrow_back_ios