Рейтинг книги:
5 из 10

Чумаківська комуна

Хвильовий Микола

Уважаемый читатель, в нашей электронной библиотеке вы можете бесплатно скачать книгу «Чумаківська комуна» автора Хвильовий Микола в форматах fb2, epub, mobi, html, txt. На нашем портале есть мобильная версия сайта с удобным электронным интерфейсом для телефонов и устройств на Android, iOS: iPhone, iPad, а также форматы для Kindle. Мы создали систему закладок, читая книгу онлайн «Чумаківська комуна», текущая страница сохраняется автоматически. Читайте с удовольствием, а обо всем остальном позаботились мы!
Чумаківська комуна

Поделиться книгой

Описание книги

Серия:
Страниц: 2
Год:

Содержание

Отрывок из книги

VI Валентина… ах, який у неї високий лоб, як башта (люблю високолобих М.Х.). Валентина несе обов'язки й начальника города, що одвели комуні за Зубівською левадою. А Іванов—начальник кампаній. Місяць має чотири тижні, а два з них призначається для кампаній. Наприклад, тиждень уборки червоноармійських казарм (іде вся комуна), тиждень марксистського знання й т. д. Бігли дні (в комуні завжди біжать дні). Вибивалась городина. Після обіду всі виходили на роботу до Зубівської левади. Андрій декламував свої експромти, Іванов підганяв комуну, а комуна кричала: — Нещасний прикажчику... Геть комбурів! А коли сонце розсипалось на далеких зелених гонах, а в манастирі звонили до Вечірні, комуна становилась у два ряди й з піснями йшла містом додому. Іванов ішов попереду й командував зводом, він же починав пісню. Одна рука в Іванова (забув сказати) висить: його ранило калединським снарядом, а другою рукою він розмахує в такт: — Ать! Тва! Ать! Тва! Іноді Же каже: — А може, пісень не треба? Комуна в регіт: — Браво! Же соромиться обивателів. Тоді Же починає перша, і так дзвінко, що на тротуарах зупиняються. Але от приїздить із волости Валентина. До Іванова: — Іди сю-юди. Треббба по-о-орадитись. Іванов: — Кажи тут. Валентина мнеться. Звичайно, Андрій схоплюється й кричить несамовито: — Це свинство. Чого тут не кажеш? Ховаєш од мене? Я цього не допущу! Я вимагаю, щоб од мене не було партійних тайн. Я все мушу знати. Це свинство. (...Андрій безпартійний). Потім він ще кричить і доказує, що йому треба все знати, інакше він не може орієнтуватися. Підхоплюється Же: — Як це орієнтуватися? Ану? Вмішується й Мура. — Ан-дре! Же: — Ага, знаю як: шпигуни теж орієнтуються. — Що? Крик! Крик! Крик! ...А увечері на чорній дошці стоїть: «Тов. Же за буйство». ... А Варвара ніяк не добере, з ким живе Андрій: чи з Же, чи з Мурою. — Мама їх розбере. ...І знову біжать дні. Ясні дні відходять, приходять дощі. Комуна забиває чотири кімнати, а в двох ставить пічки-комбідки. ...Повітове місто погрузло в болото й із злістю дивиться на комуну. Один раз на місяць підводяться підсумки роботи. Виникають жваві дискусії. Теоретичні висновки робить безпартійний Гордієнко, спец за Марксом, а практичні діагнози ставить Іванов. Хороби партії — коники вечорів. У комуні розв'язують питання, а потім у повіті проводять кампанії. В дебатах приймає участь і Варвара. Вона сідає біля Іванова: авторитет безсумнівний — і дає такі поради: — А я так скажу оце: недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек. А то можна ще й панів присогласити: хай ще провчать. Мура становиться в позу артиста: — О Ціцероне. Твоїми устами тільки мед пити. Буркотить Варвара: — Ну, дзиґо, хоч на хвилинку замовкни. Тоді Мура до Андрія: — О мій Андріє! Який пасаж! І хилить свою пухку голівку на обідране плече поетове. ...В манастирі знову дзвонять: — Бов! Бов!

Популярные книги

arrow_back_ios