Дилогія. Під тихими вербами.

Поделиться книгой

Описание книги

Серия:
Страниц: 4
Год:

Содержание

Отрывок из книги

От такі й підхожі думки плутались у кожного в голові, як старшина знов озвався: – Так, Денисе Пилиповичу!.. А що ж, діло добре! Цим уже навіки заткнемо їм рота. Може б, ти й за купця був, га? – Та я… як ви, господа хазяїни, скажете, – говорив Денис, – а я, звісно, узяв би… хоч мені й сутужно тепер на гроші, ну, та вже розстарався б… – Розстараєшся!.. Розстараєшся!.. – загомоніли гості. – А ми тобі пособимо в громаді: не попустимо, заткнемо горлянки ротатим. – Спасибі вам, господа хазяїни, спасибі! – кланявся Денис. – Я на вас – як на бога!.. Уже тепер ви мені, а колись і я вам, дасть бог, чимсь пособлю. – Істинна правда, – сказав кум Терешко і додав панської приказки: – Рука ногу моїть. – Правильно! – промовив старшина. – Постановить: продать переселенчеські наділи Денису Пилиповичу Сивашову. – Продать! Продать!.. – загули гості. – А голоту, котора буде верещати, – скрутить! – Скрутить! Скрутить! – Щоб не сміли морди куди не треба пхати, – по мордяці їх! – По мордяці! По мордяці! І все …

Популярные книги

arrow_back_ios